Новини

Коли приходить осінь, розпочинається… «Молодість». А що буває, коли яскравий кінофестиваль завершується?.. Живуть в світі такі щасливі люди, для яких «Молодість» не закінчується ніколи. В той самий день, коли останній гість кінофоруму зійде на трап літака з незабутніми спогадами про дні, проведені у Києві, а кому пощастить – ще й зі Скіфським оленем; тільки-но остання кіноплівка з тих, що були показані на кінофестивалі, перетне кордон України, продовживши свою подорож по екранах світу, як в офісі кінофестивалю розпочинається кропітка та захоплююча робота над наступною «Молодістю».

Невід’ємною складовою процесу формування програм є відбір фільмів. Як стрічки потрапляють до нас? Сотні приходять поштою від режисерів та продюсерів з усього світу, багато фільмів приносять в офіс самі автори: здебільшого це українські кінематографісти. Саме їм хочеться сказати: Друзі! Слідкуйте за дедлайном подачі робіт на нашому сайті. Дедлайн – це дата фіксована та незмінна. Подавайте Ваші фільми на відбір своєчасно, і буде Вам велике кінематографічне щастя, а глядачам – радість від перегляду.

Ще однією можливістю відібрати фільми є подорожі на інші міжнародні кінофестивалі.

Якою Вам видається сучасна кінофестивальна Італія? Це не тільки венеційський лев, що в перервах між кінопоказами велично прогулюється площею святого Марка; це не тільки великий кінофорум на кшталт Римського фестивалю, глядачі якого із захватом спостерігають за тим, як церемонію відкриття веде славетна Кейт Бланшетт, а після багаточисельних кінопоказів поспішають до маленьких крамничок, щоб купити календар «Римські канікули» з чарівною Одрі Хепберн – його щороку випускають римські видавництва, бо це незмінно захоплює туристів, полегшуючи їхні гаманці на декілька євро.

Але в Італії існують і інші кінофестивалі, можливо, менші за масштабами, ніж Римський та Венеційський, але аж ніяк не менші за своїм значенням для сучасного

кінопроцесу та власне італійської кіноіндустрії. Таким є кінофестиваль короткометражного кіно у Сієні, що пройшов з 19 по 24 листопада. Ось уже 12 років Сієна є справжнім кінематографічним серцем Тоскани. Окрім великого задоволення, що отримуєш, ідучи до кінозалу вузькими кам’яними вуличками середньовічного міста, гостюючи на 12 МКФ у Сієні, відчуваєш справжню кіноманську насолоду від цікавих та різноманітних програм, що представлені на розсуд глядачів.

55 фільмів (художніх, документальних, анімаційних) із 37 країн світу у міжнародному конкурсі, 21 картина у національному конкурсі – і це справді кращі італійські стрічки, зняті за останні два роки. Багаточисленні позаконкурсні програми, і кожна з них є подією у житті сієнських кіноманів: спеціальні покази японських короткометражок, декілька ночей бразильського короткого метру, дитячі короткометражні фільми – задля їх перегляду цілими класами приходили в кіно маленькі школярі.

На фестивалях всього світу частими гостями є програми, що їх підібрано за підтримки кіноархівів. МКФ у Сієні не став виключенням: разом із Австрійським кіноархівом було створено рідкісну програму австрійських кінострічок 1010-х-1940-х рр. А де б ще італійські кіноглядачі мали змогу подивитися документальні свідчення того, як виглядала Варшава після Другої світової війни? Тільки на сієнському кінофестивалі, в рамках якого було показано ретроспективу славетного польського документаліста Войцеха Гаса.

У міжнародному конкурсі перемогла ізраїльська картина «Зохар» (реж. Ясмін Новак) – ця зворушлива історія про складнощі дорослішання не залишила байдужим міжнародне журі. Людяність, що завдяки данському режисеру Есбену Хансену матеріалізувалася на плівці його документальної стрічки «Італійський лікар», також знайшла відгук у серцях журі: картина про лікаря, який рятує людей, що постраждали від протипіхотних мін в Афганістані, отримала звання кращої серед документальних фільмів фестивалю. Любов до оточуючих та турбота про них перемагають і в кращому на думку журі анімаційному фільмі фестивалю, латвійській картині Яніса Цимерманіса «Полювання», де люди і звірі кумедно та завзято єднаються у боротьбі проти жорстокого ставлення до дикої природи лісу.

Щороку Сієна дарує своїм глядачам незабутню можливість побачити справді краще з того, що випускається за рік у світі короткометражного кіно. На екранах фестивалю відображені і класичні тенденції, і авангардні течії. Тут є все, чого забажає серце того, хто любить короткометражне кіно. А глядачів, які обожнюють стрічки короткого метру, в світі дуже багато; усвідомлюючи сумну реальність, що ці фільми зазвичай не випускаються в широкий реліз у кінотеатрах та, на превеликий жаль, майже повністю ігноруються телебаченням, значення таких кінофестивалів, як Сієнський, важко переоцінити. Не дивно, що після демонстрації у Сієні кращі зі стрічок мандрують фестивалями всього світу.

Хочете дізнатися, що з усього цього розмаїття згодом потрапить на МКФ «Молодість» чи МКФ «Контакт»? Наберіться терпіння. Бо терпіння кіномана винагороджується незабутніми враженнями від чудових фільмів. Пам’ятайте: від Сієни до Києва не так вже і далеко, якщо йдеш «короткометражною» дорогою хорошого кіно.

Надія Заварова

Ще одну статтю Надії Заварової про Фестиваль у Сієні, опубліковану в газеті "Дзеркало тижня", можна прочитати тут

Сієна, любов моя