Двірник-поет, який замітає вулиці Тегерану та розбирає пакети зі сміттям, що викидають мешканці району, дізнається про найглибші секрети цих людей. Одного дня він знаходить відчайдушного листа, що його написала якась жінка. Двірник пише їй відповідь і щоранку потайки ходить за нею до посольства, – адже вона домагається візи, аби залишити країну. Він плекає свої романтичні почуття і не наважується освідчитися в коханні. Мішки зі сміттям, буденне життя та життєві прикрощі інших двірників, довжелезні черги за візами, нездоров'я та напруженість іранського суспільства – все це відтворено в трагікомічній та поетичній манері.