Спочатку Біллі Вайлдер планував стати юристом, але відмовився від цієї перспективи на користь роботи репортером у віденській газеті. Цей досвід допоміг йому переїхати до Берліна, де він працював у найбільшому міському таблоїді. Він потрапив у кіноіндустрію як сценарист у 1929 році й устиг написати сценарії для багатьох німецьких фільмів, доки у 1933 році до влади не прийшов Адольф Гітлер. Вайлдер одразу зрозумів, що його єврейське походження стане проблемою, тож іммігрував до Парижа, а згодом — до США. Протягом своєї кар'єри Вайлдер отримав численні відзнаки, зокрема: Нагороду AFI за життєві досягнення (1986), Відзнаку Центру Кеннеді (1990), Національну медаль мистецтв (1993), BAFTA Fellowship Award (1995), Нагороду Гільдії режисерів Америки за життєві досягнення та Нагороду Гільдії продюсерів Америки за життєві досягнення. Сім із його фільмів зберігаються в Національному реєстрі фільмів Сполучених Штатів Бібліотеки Конгресу як ті, що мають «культурне, історичне або естетичне значення».