«Золота пальмова гілка» Канн 1983: у гірському селі ті, кому виповнилося 70, мають зійти на гору помирати — і черга старої Орін уже цієї зими.

За повістю Сітіро Фукадзави — нова версія фільму Кейске Кіносіти 1958 року; Орін грає Суміко Сакамото.

Перше українське місце у списку Treasures of European Film Culture: Європейська кіноакадемія внесла до нього кіностудію Довженка у квітні 2026 року.

Книга про «Жовтень»: Людмила Горделадзе керувала кінотеатром у 2000–2018 роках.

Конкурси МЕДІА 2027: «Телевізійний та онлайн контент» і «Розвиток аудиторії та кіноосвіта».

Уельс, 1999 рік: 16-річна дівчина певна, що її батька викрали прибульці, і кличе на допомогу місцевого уфолога.

Камера як свідок: молода режисерка розпитує матір, однолітків і себе про досвід сексуального насильства.

22 роки на полиці: режисерський дебют Іллєнка за сценарієм Івана Драча зняли 1965 року, заборонили й вперше показали лише 1987-го.

Реставрована копія від Довженко-Центру: притча Юрія Іллєнка про старого Левка, який доглядає сільську криницю й чекає на синів.

Другий шанс: після фатальної помилки підлітка Дені його наставником стає соціальний працівник, який колись його підвів.

Спеціальна нагорода журі Sundance 2026 за творче бачення; фільм показували й на Берлінале.

Загублена ключка для гольфу відкриває 17-річній працівниці елітного клубу під Манілою жорстоку правду.

«Кришталевий ведмідь» і Гран-прі Generation Kplus на Берлінале; бразильська заявка на «Оскар».

Футбол і таємниця: Ґуґу мріє стати футболістом і приховує хворобу бабусі, щоб батько не забрав його.

Привид режисера в Патагонії: після ста років у льодовику Люсьєн Кастельно блукає світом майбутнього.

Сімейний бізнес — будинок із привидами: 16-річна Кейті прикриває батька, коли той знову зривається.

«Золота камера» та приз FIPRESCI Каннського кінофестивалю 2026 року.

Після геноциду: Венеранда працює на примирення, але сімейна криза ставить її переконання під сумнів.

Суфійське містечко: паломники й мандрівники разом занурюються в музику і транс.

«Рибачок» Олександра Рощина відібрали до програми Narrative Short фестивалю Raindance.

Приз глядацьких симпатій і фільм-відкриття CPH:DOX 2026: Пітер-Ян де Пю знімав на 16-міліметрову плівку близько дев’яти років.

Десять років війни очима молоді з прифронтової Мар’їнки.

Гран-прі журі Sundance 2026 в конкурсі World Cinema Dramatic.

Дванадцять корів і одна зрада: косовська родина втрачає все, коли худобу краде рідний брат.

Кохання далекобійників: самотній французький водій зустрічає колегу з Польщі й намагається поєднати важку роботу з почуттями.

«Рибачок» Олександра Рощина відібрали до програми Narrative Short фестивалю Raindance.

Суфійське містечко: паломники й мандрівники разом занурюються в музику і транс.

Міжнародна прем’єра на CinEast 2026 у Люксембурзі; Микола Бут сам допомагав евакуйовувати цивільних.

Донбас, вибір без вибору: виїхати чи лишитися — і волонтери, які під обстрілами евакуюють людей і тварин.

Об’єднання «Дебют»: три фільми 1988–1993 років, серед них «Загибель богів» Андрія Дончика.

Двісті років по тому інженери й андські погоничі повторюють історичний перехід через Анди — щоб визволити робота.

«Золота камера» та приз FIPRESCI Каннського кінофестивалю 2026 року.

Після геноциду: Венеранда працює на примирення, але сімейна криза ставить її переконання під сумнів.

Один із хітів Sundance і «Золотий Александр» фестивалю документального кіно в Салоніках.

Батько шукає сина у Віслі: Кшиштоф зник 2023 року, камери бачили його на мосту.

Сімейний бізнес — будинок із привидами: 16-річна Кейті прикриває батька, коли той знову зривається.

Три відзнаки IDFA 2025: за найкращий дебютний повнометражний фільм, приз FIPRESCI і спеціальна відзнака за найкращий нідерландський фільм.

Син і батько: колишній моджахед, згодом духовний лідер і поет, — і крихке повернення одне до одного.

Сорокарічний учитель Едвін — схиблений на контролі дивак, якого не поважають ні колеги, ні родина.

Порада фізрука після відмови в підвищенні обертається хаосом.

Берлін із заднього сидіння: палестинський водій Uber і розгублений молодий ізраїльтянин раз у раз перетинаються під час поїздок.

Світова прем’єра у Венеції 2026 в програмі Giornate degli Autori.

Родина наздоганяє: Віталік поїхав до Німеччини ще 2021-го, а після вторгнення туди приїздять мама й сестра — разом зі старими конфліктами.

«Відкритий світ» Яреми Малащука та Романа Хімея — Гран-прі Wiz-Art 2026, перемога в його Національному конкурсі та нагорода Спілки кінокритиків України.

Жінки на війні: фільм Максима Тузова про тих, хто воює, і про війну, яка так і не стала останньою.

Весілля королеви й блазня зриває повернення матері колишнього тирана — казкова пригода зі Швеції.

Кохання далекобійників: самотній французький водій зустрічає колегу з Польщі й намагається поєднати важку роботу з почуттями.

«Аасмані» — режисерський дебют акторки Сайоні Ґупто.

«Ще один день в металевій коробці» Гліба Фельдмана — конкурс Локарно 2026.

«Тиша» Павла Шпегуна — нагорода Airone della Laguna у програмі Orizzonti Венеції 2026.

«Дьєґо» — найкращий ігровий короткий метр у Клівленді.

«Відкритий світ» Яреми Малащука та Романа Хімея — Гран-прі Wiz-Art 2026, перемога в його Національному конкурсі та нагорода Спілки кінокритиків України.

Двісті років по тому інженери й андські погоничі повторюють історичний перехід через Анди — щоб визволити робота.

Одна ніч для близнюків-музикантів: знайти кохання, написати пісню й розшукати батька — 99-річного поета покоління бітників.

Три відзнаки IDFA 2025: за найкращий дебютний повнометражний фільм, приз FIPRESCI і спеціальна відзнака за найкращий нідерландський фільм.

Син і батько: колишній моджахед, згодом духовний лідер і поет, — і крихке повернення одне до одного.

Світова прем’єра: чотири історії про те, як це — зростати в часи війни, коли дітям доводиться ухвалювати дорослі рішення.

Світова прем’єра у Венеції 2026 в програмі Giornate degli Autori.

Родина наздоганяє: Віталік поїхав до Німеччини ще 2021-го, а після вторгнення туди приїздять мама й сестра — разом зі старими конфліктами.

Берлін із заднього сидіння: палестинський водій Uber і розгублений молодий ізраїльтянин раз у раз перетинаються під час поїздок.

Локарно 2026: спеціальна відзнака та приз молодіжного журі в міжнародному конкурсі; Дені Коте повертається на «Молодість».

Дороги й дивні угоди про смерть: мовчазна Міра мандрує й зустрічає двох гедоністів, які живуть у лісі.

Сорокарічний учитель Едвін — схиблений на контролі дивак, якого не поважають ні колеги, ні родина.

Порада фізрука після відмови в підвищенні обертається хаосом.

Кліпи й концерти 2004–2006 років: Сихів, Mad Heads у Львові, клуб «Барви» в Києві — збірка Наталії Ільчук.

«Квапся жити»: лікарі давали Яну Пату три роки, а він боровся з раком вісімнадцять — і до кінця не переставав усміхатися.

«Жанри.Academia»: дев’ять коротких метрів майстерні «Кентаври».

Перед останнім шкільним роком: коли найкраща подруга віддаляється, Міні зав’язує неоднозначну дружбу з її матір’ю.

«Аасмані» — режисерський дебют акторки Сайоні Ґупто.

«Ще один день в металевій коробці» Гліба Фельдмана — конкурс Локарно 2026.

«Тиша» Павла Шпегуна — нагорода Airone della Laguna у програмі Orizzonti Венеції 2026.

«Дьєґо» — найкращий ігровий короткий метр у Клівленді.

22 роки на полиці: режисерський дебют Іллєнка за сценарієм Івана Драча зняли 1965 року, заборонили й вперше показали лише 1987-го.

Реставрована копія від Довженко-Центру: притча Юрія Іллєнка про старого Левка, який доглядає сільську криницю й чекає на синів.

Світова прем’єра: чотири історії про те, як це — зростати в часи війни, коли дітям доводиться ухвалювати дорослі рішення.

«Квапся жити»: лікарі давали Яну Пату три роки, а він боровся з раком вісімнадцять — і до кінця не переставав усміхатися.

Пограбування за диктатури: Маніла кінця 1970-х, епоха Фердинанда Маркоса; детективка Далія таємно наважується на пограбування.

Відзнака журі в Салоніках, показ на CPH:DOX.

Нове життя у Відні: молода транс-жінка Аделіна після 11 років ізоляції в картвельському селі.

Відзнака Pardo for Change у Локарно.

Пригода для підлітків 14–16 років: троє дітей і собака Нубе шукають, що отруює їхні річки.

«Золота пальмова гілка» Канн 1983: у гірському селі ті, кому виповнилося 70, мають зійти на гору помирати — і черга старої Орін уже цієї зими.

За повістю Сітіро Фукадзави — нова версія фільму Кейске Кіносіти 1958 року; Орін грає Суміко Сакамото.

Найкращий фільм Doc@PÖFF у Таллінні (2025) і переможець DocPoint у Гельсінкі (2026).

34 роки таємного мистецтва: режисерка відкриває архів свого дядька Маркку.

«Фатерланд» — приз Canal+ у «Тижні критики» Канн 2026.

«Каматіпурський експрес» — бронза Student Academy Awards.

Прем’єра в Каннах 2026: після показу зала аплодувала стоячи майже 10 хвилин.

Тихий опір: у окупованому місті священик Андрій потайки повертає родинам тіла загиблих, коли ховати їх заборонено.

«Кришталевий ведмідь» і Гран-прі Generation Kplus на Берлінале; бразильська заявка на «Оскар».

Футбол і таємниця: Ґуґу мріє стати футболістом і приховує хворобу бабусі, щоб батько не забрав його.

Другий шанс: після фатальної помилки підлітка Дені його наставником стає соціальний працівник, який колись його підвів.

Монастир як реабілітація: наркозалежний Деян стає правою рукою священника — аж поки його методи не стають радикальними.

Камера як свідок: молода режисерка розпитує матір, однолітків і себе про досвід сексуального насильства.

Уельс, 1999 рік: 16-річна дівчина певна, що її батька викрали прибульці, і кличе на допомогу місцевого уфолога.

Світова прем’єра у Венеції 2026 поза конкурсом.

Філіппіни, 1617 рік: іспанський монах править островом залізною рукою — колоніальний епос Лава Діаса.

Привид режисера в Патагонії: після ста років у льодовику Люсьєн Кастельно блукає світом майбутнього.

Спеціальна нагорода журі Sundance 2026 за творче бачення; фільм показували й на Берлінале.

Загублена ключка для гольфу відкриває 17-річній працівниці елітного клубу під Манілою жорстоку правду.

Спекотний день і улюблена акторка: дівчинка, якій бракує уваги батьків, зустрічає Біллі Кінг.

Берлінале 2026, програма Panorama; Магназ Могаммаді — членкиня Міжнародного журі 55-ї «Молодості».

Камера три квадратні метри: ув’язнена вчителька має вибрати — примусове зізнання на телебаченні чи далі за ґратами.

Останні доглядачки маяків: кінематографиня в кризі вирушає на їхні пошуки — і на пошуки себе.

Після злету: співачка Мая повертається до матері й підробляє в школі — тиха історія одужання.

Три жінки і велика війна: одна шукає нареченого, якого, ймовірно, тримають у полоні, інша вчиться жити з пораненим чоловіком.

«По батькові» Марії Пономарьової відібрали до конкурсу Short Cuts фестивалю в Торонто.

Технологія, що фотографує минуле: камерний детектив про науковця-самітника.

Teddy Jury Award Берлінале 2026.

Суд над тим, хто повернувся: через 14 років рідний острів не впізнає Гайна.

Монастир як реабілітація: наркозалежний Деян стає правою рукою священника — аж поки його методи не стають радикальними.

Останні доглядачки маяків: кінематографиня в кризі вирушає на їхні пошуки — і на пошуки себе.

«По батькові» Марії Пономарьової відібрали до конкурсу Short Cuts фестивалю в Торонто.

Основний конкурс Канн 2026: Лукас Донт — перший фламандський режисер, який має три фільми в офіційній програмі.

Театр на фронті: Перша світова, молодий солдат П’єр і Франсіс, який ставить виставу для товаришів.

Після злету: співачка Мая повертається до матері й підробляє в школі — тиха історія одужання.

Teddy Jury Award Берлінале 2026.

Суд над тим, хто повернувся: через 14 років рідний острів не впізнає Гайна.

Один із хітів Sundance і «Золотий Александр» фестивалю документального кіно в Салоніках.

Батько шукає сина у Віслі: Кшиштоф зник 2023 року, камери бачили його на мосту.

40 років історії Ірану крізь п’ять портретів рідних і наставників — з домашніх відео, архівів і кадрів протестів.

Дебют, що став сатирою: молодий режисер, який стикається з расовими упередженнями, перетворює свій фільм на документальну сатиру.

Церемонія нагородження о 17:00, о 18:00 — показ фільму, володаря Ґран-прі.

Один із найрезонансніших фільмів Венеційського кінофестивалю.

24 інтерв’ю на дахах Тель-Авіва: військові й розвідники про механізми вбивств цивільних у Газі.

Подорож крізь час: чоловік намагається зрозуміти самогубство давнього друга — польська класика Тадеуша Конвіцького 1971 року.

Перед останнім шкільним роком: коли найкраща подруга віддаляється, Міні зав’язує неоднозначну дружбу з її матір’ю.

Прем’єра в Каннах 2026: Крістоф Оноре екранізував власну п’єсу «Небо Нанта»; серед акторів — Адель Екзаркопулос.

Нант, березень 1978 року: наймолодший із семи дітей у родині одружується — чи зцілить кохання дитячі рани?

Кліпи й концерти 2004–2006 років: Сихів, Mad Heads у Львові, клуб «Барви» в Києві — збірка Наталії Ільчук.

Технологія, що фотографує минуле: камерний детектив про науковця-самітника.

Весілля королеви й блазня зриває повернення матері колишнього тирана — казкова пригода зі Швеції.

Прем’єра в Каннах 2026: після показу зала аплодувала стоячи майже 10 хвилин.

Тихий опір: у окупованому місті священик Андрій потайки повертає родинам тіла загиблих, коли ховати їх заборонено.

«Відкритий світ» Яреми Малащука та Романа Хімея — Гран-прі Wiz-Art 2026, перемога в його Національному конкурсі та нагорода Спілки кінокритиків України.

Прем’єра в Каннах 2026: Крістоф Оноре екранізував власну п’єсу «Небо Нанта»; серед акторів — Адель Екзаркопулос.

Нант, березень 1978 року: наймолодший із семи дітей у родині одружується — чи зцілить кохання дитячі рани?

Приз глядацьких симпатій і фільм-відкриття CPH:DOX 2026: Пітер-Ян де Пю знімав на 16-міліметрову плівку близько дев’яти років.

Десять років війни очима молоді з прифронтової Мар’їнки.

«Рибачок» Олександра Рощина відібрали до програми Narrative Short фестивалю Raindance.

Світова прем’єра у Венеції 2026 поза конкурсом.

Філіппіни, 1617 рік: іспанський монах править островом залізною рукою — колоніальний епос Лава Діаса.

Один із найрезонансніших фільмів Венеційського кінофестивалю.

24 інтерв’ю на дахах Тель-Авіва: військові й розвідники про механізми вбивств цивільних у Газі.

«По батькові» Марії Пономарьової відібрали до конкурсу Short Cuts фестивалю в Торонто.

Головний приз «Особливого погляду» Каннського кінофестивалю 2026 року.

Рік після смерті Джесі: мама й сестра беруть її колишнього хлопця в подорож на Тенеріфе.

Сім українських готичних гуртів на фестивалях «Діти Ночі» та «Некрополіс» — архівні записи 2005 року, змонтовані 2026-го.