У процесі відбору на фестиваль ми переглядаємо чимало фільмів про російсько-українську війну, в тому числі знятих іноземцями, і бачимо деякі вартісні роботи - і навпаки, чимало маніпулятивних або без найменшого розуміння українських контекстів. Фільм «Якщо ми більше не зустрінемося», на відміну від них, хоч і зрежисований трьома іноземцями, але знятий із великою чутливістю до тематики, і є, на глибоке переконання програмної команди фестивалю, винятковою роботою про теперішнє воєнне життя українців. Саме тому він має на фестивалі світову премʼєру. Хоч три режисери фільму - не українці, знятий фільм саме українською командою.

Претензії, що один із режисерів - росіянин, не витримують критики, і є маніпулятивними, бо Пьотр Верзілов має канадське громадянство, давно переслідуваний у Росії й зараз воює в Україні проти російських військ у складі РДК.

Мені дуже прикро бачити маніпулятивні й брехливі коментарі людей, що звинувачують фестиваль у відсутності українських фільмів про війну в програмі, з цією програмою навіть не ознайомившись. Навіть у документальному конкурсі дебютів, де бере участь «Якщо ми більше не зустрінемося», він не єдиний на тему російсько-української війни - ще один фільм «Звук Райдуги» Романа Синчука теж торкається воєнної теми. Поза тим, у програмі фестивалю є чимало фільмів, ігрових і документальних, що говорять про війну. Тож звинувачувати «Молодість» у позбавленні українців голосу - просто абсурд. Відібрала цей фільм у програму фестиваля команда, в якій зараз двоє українських військових», — Богдан Жук, програмер КМКФ «Молодість»