26-те жовтня
За один день глядач_ки переглянули три блоки короткометражних фільмів з міжнародної конкурсної програми. Серед них були «Тиша» Павла Шпегуна та «Ще один день у металевій коробці» Гліба Фельдмана, прем’єра якого відбулася на кінофестивалі в Локарно. Обидва режисери були присутні на показах. Через російську атаку, обговорення за участі Гліба Фельдмана не відбулося, а Павло Шпегун встиг відповісти на запитання глядач_ок.
«Тиша» мала світову прем’єру на Венеційському кінофестивалі, де отримала відзнаку Airone della Laguna. Для актора Павла Шпегуна це режисерський дебют.
«Я завжди мріяв, щоб моя прем’єра відбулася в Маріуполі. Я сам звідти родом, але кінотеатр «Жовтень» багато в чому нагадує мені мій улюблений маріупольський кінотеатр “Перемога”», — сказав Павло Шпегун. Він додав, що багато діалогів у фільмі написав за мотивами реальних зустрічей із військовими.
Інтерв’ю з Павлом Шпегуном можна прочитати на сайті інформаційного партнера фестивалю NV.ua
На світовій прем’єрі документального фільму «У війни нема дітей» були присутні майже всі член_кині знімальної групи та герої_ні стрічки, зокрема режисер Дмитро Тодорюк, друга режисерка Ганна Яресько й авторка ідеї Валерія Никифорець. Фільм створили за участі Державного агентства України з питань кіно. В його основі — реальні історії українських дітей та їхніх родин. Знімальна група розповіла про складні умови роботи: про зйомки без сну, гарячої води й опалення, а юні герої поділилися враженнями від перегляду. Валерія Никифорець також розповіла, що вже після зйомок під час обміну з полону повернули близького родича однієї з героїнь, яка родом із Полтавщини.
Інтерв’ю з Дмитром Тодорюком можна прочитати на платформі «Нове українське кіно»: https://www.cinema.in.ua/u-viiny-ne-maie-buty-ditei-rezhyser-dmytro-todoriuk-pro-dokumentalnyi-debiut-dytynstvo-pid-chas-viiny-ta-sylu-nadii/
В співпраці з Довженко-Центром також відбувся перший в Україні показ відреставрованої копії фільму «Криниця для спраглих».
Олена Гончарук, креативна директорка Довженко-Центру, розповіла, що за архівними документами складно простежити, де зберігалися копії фільму та що сталося з оригінальним негативом, який, ймовірно, перебуває в Москві. Для реставрації фахів_чині зібрали відомості про фільм і його копії, а до роботи долучилися кінознав_иці, архівіст_ки та реставратор_ки.
Історія реставрації почалася зі сканування фільму на обладнанні, яке польські колеги привезли до Києва, щоб допомогти зберегти українську кіноспадщину. Тоді відсканували близько 13 фільмів, зокрема «Криницю для спраглих». До роботи долучився куратор Даніел Берд, який побачив потенціал стрічки. Реставрацію профінансував Польський кіноінститут, а за словами Гончарук, над фільмом працювали фахів_чині Fixafilm і реставратор Лукаш Церанка, який співпрацює з Болонською сінематекою. Ця команда також працювала над реставрацією фільмів Сергія Параджанова «Київські фрески» та «Тіні забутих предків».
Пилип Іллєнко, продюсер, режисер і син Юрія Іллєнка, приніс на показ сімейну реліквію — колаж, який батько створив після першого показу «Криниці для спраглих» на кінофестивалі в Мюнхені та народження сина Андрія. Обидві події відбулися 24 червня 1987 року. Коли Юрія Іллєнка запросили представити фільм, програмний директор фестивалю Клаус Едер зачитав телеграму з новиною про народження Андрія в Києві. Едер пожартував, що того дня в режисера народилися двоє синів — фільм і Андрій.
«У мене досі є оригінал цієї телеграми. Батько поєднав її зі своїм фото з Мюнхена та портретом мами й зробив колаж на пам’ять. Він висів у нас удома кілька десятиліть, а тепер зберігається в мого брата. Я позичив його для сьогоднішнього показу».
У Будинку кіно такод відбулася українська прем’єра фільму «Весна». На показ спеціально приїхав режисер Ростислав Кирпиченко, литовський режисер українського походження.
В індустрійній секції відбулася розмова «Кіно на сторінках: навіщо писати про кінематограф» і презентація книги Людмили Горделадзе «КІНОТЕАТР. Як? Чому? Навіщо?». Авторка — директорка кінотеатру «Жовтень» у 2000–2018 роках, одна з найавторитетніших українських кіноексперток, членкиня експертних комісій Держкіно, Мінкульту та Ради державної підтримки кінематографії у 2019–2021 роках — представила видання особисто.
В обговоренні взяли участь Юрій Самусенко, український кінокритик, журналіст, редактор, архівний продюсер і автор книги «Як це дивитися: українське кіно незалежності», Іван Малкович, український поет і видавець, засновник і головний редактор видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»; Володимир Войтенко, кінознавець, засновник та редактор проєктів «КІНО-КОЛО» й «Сценарна майстерня». Розмову модерував Сергій Тримбач, заступник голови Національної спілки кінематографістів України, кінокритик, кінознавець і кіносценарист.
27 жовтня
Відбувся перший показ повнометражного фільму в міжнародному конкурсі — стрічки «Камуфляж». Фільм Микити Гібаленка представили композитор Микита Мойсеєв, акторка Анна Яремчук-Бобало та консультант Ян Штукмаєр, член німецької знімальної групи.
Микита Мойсеєв розповів про роботу над музикою до фільму:
«Режисер Микита Гібаленко — дуже глибока людина, яка ретельно зважує та продумує свої рішення. Саундтрек став інтерпретацією “Птахів” Арістофана, античної комедії. Ми хотіли створити певну риму з твором і думали, які засоби використати для мого композиторського внеску. Вирішили, що духові інструменти пасуватимуть найкраще, адже, найімовірніше, саме їх використовували в давньогрецьких комедіях. Більшу частину музики, яку ви чуєте у фільмі, зіграла одна людина — бас-кларнетист Артем Шестовський. Я змушував його видавати різноманітні звуки в студії, хоча він і гадки не мав, що зрештою з цього вийде. Він дуже втомився, зате я отримав великий набір семплів, з яких потім склав музику».
Національний конкурс
27 жовтня відбувся показ першого блоку національного конкурсу. Переглянули фільми «Відкритий світ» Романа Хімей та Яреми Малащука (шорт-лист премії Європейської кіноакадемії), «Скляні замки» Германа Сержанова, «Висока частота» Андрія Кокури, «Інжир» Новруза Хікмета, «Де дім українців?» Дар’ї Голоско та «В її обіймах» Романа Волосевича. Програмою національного конкурсу традиційно опікується Віктор Глонь. Він не зміг бути присутнім на показах, адже зараз захищає Україну в лавах Сил Оборони України. Модерував обговорення кінознавець Довженко-Центру Станіслав Битюцький.
Роман Волосевич про фільм «В її обіймах»:
«Ще на етапі роботи над сценарієм ми заклали, що облич наших персонажів не буде видно. Це важливе рішення для цієї історії: воно переводить фокус зі стосунків пари в більш образну площину. Ми розуміли, що варто вибудувати дещо відсторонену форму, адже й сама система стосунків між персонажами не передбачає конкретики. Важко назвати стрічку реалістичною і з погляду візуального рішення, і з погляду побудови мізансцен».
Дар’я Голоско про фільм «Де дім українців»:
«Я дуже хотіла знайти українську сім’ю та створити її портрет, але, на жаль, мені це не вдалося. Тож разом з операторкою ми знайшли спосіб розповісти власну історію без героя, який був би безпосередньо в кадрі. Це було легко й невимушено. Фільм народився за тиждень і далі пішов жити своїм життям».
Герман Сержанов про фільм «Скляні замки»:
«Я завжди хотів екранізувати життя родини, але останнім поштовхом стало те, що мої рідні майже не спілкувалися. Мені захотілося об’єднати їх хоча б на певний час. Здається, кожен із членів моєї родини будує навколо себе вежі та стіни. Вони дуже крихкі й руйнуються, коли ми зближуємося. Якби кожен перестав ховатися за власним захистом, ми побачили б, що насправді всі дуже тендітні».
Новруз Хікмет про фільм «Інжир»:
«Так сталося, що частину фільму я зняв ще у 2016 році. Кілька років потому, переглядаючи матеріал, я відчув ностальгію за місцями, яких уже немає. Для мене було важливо зафіксувати реальність, що існувала ще кілька років тому, зокрема й узбережжя Баку. У 2023 році я продовжив роботу над стрічкою. Зйомки залишилися в пам’яті як приємна подорож, адже я знімав місця, де виріс і любив проводити час».
В індустрійній секції відбулася презентація об’єднання «Двигун». Алік Шпилюк повідомив, що Національна спілка кінематографістів України підтримала створення молодіжного мистецького об’єднання. «Двигун» має об’єднати творчі ініціативи студентів різних закладів вищої освіти України.
«ДВИГУН» — міждисциплінарна платформа для студентів творчих спеціальностей: кінематографістів, художників, літераторів, композиторів, акторів, фотографів, дизайнерів і дослідників культури. Це простір для експериментів, спільної роботи та творчої самореалізації, де зустрічаються різні мистецькі практики, народжуються нові ідеї та формуються спільні проєкти.
У межах події також показали 12 короткометражних фільмів майстерні Дмитра Томашпольського «Кентаври» з програми «Жанри.Academia».
Фестиваль проходить за підтримки Міністерства культури, Державного агентства України з питань кіно, Державного агентства України з питань мистецтв та мистецької освіти.
Посольства та державні інституції
Посольство Італійської республіки в Україні
Італійський інститут культури в Україні
Goethe-Institut в Україні
Посольство Іспанії в Україні
Посольство Франції в Україні
Французький інститут в Україні
Посольство Бельгії в Україні
Посольство Іспанії в Україні
Посольство Польщі в Україні
Польський інститут в Україні
Посольство Чехії в Україні
Посольство Мексики в Україні
Посольство Аргентини в Україні
German FIlms
Бюро програми ЄС «Креативна Європа» в Україні
Спонсори та партнери
Оператор державних лотерей «М.С.Л.» Лото-Забава
Головний медіапартнер - 1+1 media
Платформа кіно та телебачення - Київстар ТБ
Креативний партнер - рекламна агенція McCANN Kyiv
Автомобільний центр ІЛТА на Печерську
Ресторан кримськотатарської кухні, шматочок Криму у столиці - «Мусафір»
Готельний партнер фестивалю - Radisson Blu Hotel, Kyiv Podil, City Centre
Будинок кіно
Ресторан Cinecitta
Медіа-партнери
Суспільне
Суспільне Культура
hromadske
#ПроШоКіно
ТиКиїв
Вечірній Київ
